Потерта, виблікла, немов з старої казки,
Підшита і підлатана од ночі і до ночі
Ховає під собою людину, владна маска,
Ту, що себе зреклась і вороття не хоче.
Здається їй, що так неначе легше жити-
Брехливу простягнуть стежину по житті,
Не може пожаліть, не може полюбити
Себе, навіть тоді, коли на самоті.
Але ж душа жива під маскою тріпоче,
І прагне унікальність власну зберегти,
І тільки віддзеркалюють той сум і розпач очі,
На душу ж бо ніколи маски не знайти.
Людмила Камерон ,
Варшава, Польша
Закрой глаза, задумайся на миг-
В чем cмысл жизни, для чего на свет родился?
И счастлив тот, кто истину постиг,
Кто для Христа прожить свою жизнь согласился.
Господь, дай мне силы идти,
Идти за Тобой, и крест свой нести.
В Тебе надежда моя,
С Тобой все смогу в это верую я.
Прочитано 6258 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
