Два розкинув крила, над рікою курличе лелека,
До домівки вернувсь, до скелястих своїх берегів...
Зустрічає завжди тих, хто їде додому здалека,
Рідний дім, рідний край своїм затишком й тінню лісів.
Приспів
Ти зростила мене, моя земле Житомирська рідна,
Твої ріки життям напувають ліси і гаї,
Самобутню красу і чарівні твої краєвиди
Бережуть, наче скарб, в серці вдячнії діти твої.
2. Утопаєш в листві і бузком надихаєш ти душу,
Мій Житомир пташками виспівує зранку красу,
І коли я тебе ненадовго залишити мушу,
Я травневу любов твою завжди у серці ношу!
Приспів
Ти зростила мене, моя земле Житомирська рідна,
Твої ріки життям напувають ліси і гаї,
Самобутню красу і чарівні твої краєвиди
Бережуть, наче скарб, в серці вдячнії діти твої.
3. Моя земле навчила любові, поваги і шани
До землі, до людей, Божих істин відкрилася суть,
І найкраще, що маю від тебе, від тата й від мами
Із плодами добра я крізь ціле життя пронесу!
Приспів
Ти зростила мене, моя земле Житомирська рідна,
Твої ріки життям напувають ліси і гаї,
Самобутню красу і чарівні твої краєвиди
Бережуть, наче скарб, в серці вдячнії діти твої.
(c) ЛЮДМИЛА КАМЕРОН
Відеокліп:
https://www.youtube.com/watch?v=SsDB9YWTgg0
Людмила Камерон ,
Варшава, Польша
Закрой глаза, задумайся на миг-
В чем cмысл жизни, для чего на свет родился?
И счастлив тот, кто истину постиг,
Кто для Христа прожить свою жизнь согласился.
Господь, дай мне силы идти,
Идти за Тобой, и крест свой нести.
В Тебе надежда моя,
С Тобой все смогу в это верую я.
Прочитано 4240 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Ночной гость. - Николай Зимин В застывшем воздухе,живительном и свежем
И с запахом давно увядших трав,
Я видел всё кого - то в платье белом,
Которого как - будто раньше знал.
Проза : Остров нашего одиночества - Светлана Капинос Этот внеплановый рассказ сумбурно возник, как продолжение, в ответ на рассказ Константина Захарова «Остров» http://proza.ru/texts/2008/01/04/451.html ,
который также явился плодом размышлений над моим «Островом моего одиночества»… «Я оглянулся посмотреть, не оглянулась ли она, чтоб посмотреть, не оглянулся ли я:)))»
Такая вот катавасия.
Ещё отдельная благодарность А.С. (Финну) за строчку из его стихотворения, без спроса мною использованную (а вдруг не заметит?).
Да, фотография также из ЖЖ Юстины Южной (Спасибо, Юлечка!).
