Не карай мене, Боже,
У гніві Своєму.
Не завдай мені кари
В Своїм пересерді.
Я слабка, я не можу…
Душа моя рветься
Рахувати удари
І благати умерти…
Та хіба у шеолі
Хтось звеличує Бога?!
Я стомилась стогнати
І ридати щоночі,
І питати у долі:
«Де моя допомога?!»
Ні!
Я буду співати
І дивитись у очі…
У Ісусові очі,
Співчутливі, ласкаві,
Що приймають благання
І чекають розмови.
Я радіти так хочу!
Геть шептання лукаві
І чужі поривання.
Я є дух! Я готова!
Я до тебе схиляюсь,
Терпеливий мій Отче…
Ти не в гніві караєш
І навчаєш з любов’ю.
Ти прости мене – каюсь:
Серце страхом тріпоче…
Ти мене піднімаєш
Й наповняєш Собою…
Мій Цілитель, Порадник!
Не тремтять мої кості.
І душа укріпилась,
Прославляючи Бога!
Свої руки до мене
Подаєш з високості,
Щоб я знову світилась
І збиралась в дорогу...
2006 р.
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Чудовий вірш!
Прикро, що у ньому деякі помилки, які проте можна і потрібно виправити.
А саме.Займенники щодо Бога пишуться з великої літери.
Крім того дуже бажано перевірити орфографію у загальному повідомленні про Вас.
Поэт и еврейский язык - zaharur На вышеприведённой фотографии изображена одна из страниц записной книжки Александра Сергеевича Пушкина, взятая из книги «Рукою Пушкина. Несобранные и неопубликованные тексты». — 1935г.
В источнике есть фото и другой странички:
http://pushkin.niv.ru/pushkin/documents/yazyki-perevody/yazyki-perevody-006.htm
Изображения датированы самим Пушкиным 16 марта 1832 г.
В библиотеке Пушкина была книга по еврейскому языку: Hurwitz Hyman «The Elements of the Hebrew Language». London. 1829
Это проливает некоторый свет на то, откуда «солнце русской поэзии» стремилось, по крайней мере, по временам, почерпнуть живительную влагу для своего творчества :)
А как иначе? Выходит, и Пушкин не был бы в полной мере Пушкиным без обращения к этим истокам? Понятно также, что это никто никогда не собирался «собирать и публиковать». Ведь, во-первых, это корни творчества, а не его плоды, а, во-вторых, далеко не всем было бы приятно видеть в сердце русского поэта тяготение к чему-то еврейскому. Зачем наводить тень на ясное солнце? Уж лучше говорить о его арапских корнях. Это, по крайней мере, не стыдно и не помешает ему остаться подлинно русским светилом.
А, с другой стороны, как говорится, из песни слов не выкинешь, и всё тайное когда-либо соделывается явным… :) Конечно, это ещё ничего не доказывает, ведь скажет кто-нибудь: он и на французском писал, и что теперь? И всё же, любопытная деталь... Впрочем, абсолютно не важно, была ли в Пушкине еврейская кровь, или же нет. Гораздо важнее то, что в его записной книжке были такие страницы!
